ГоловнаРевматологія – що це за наука?

Ревматологія – що це за наука?

    Запис на консультацію

    Залиште нам свої контактні данні та ми обов'язково з вами зв'яжемось!

    © 2019–2021 ООО «Експерт Хелс». Використання матеріалів сайту можливе тільки з посиланням на джерело.

    Коли слід звертатися на консультацію до лікаря-ревматолога? Які обстеження варто зробити перед консультацією?

    Ревматологія вивчає захворювання сполучної тканини (сухожильно-зв’язкового апарату, хрящової, кісткової тканини, синовіальних і серозних оболонок, базальних мембран судин, клапанів серця, тощо), зокрема їх причини, діагностику, лікування та методи профілактики.

    Якими ж захворюваннями займається лікар-ревматолог?

    Історично назва цієї спеціальності походить від хвороби Ревматизм.
    Ревматизм – це аутоімунне запальне захворювання, початок якого пов’язаний із стрептококовою інфекцією ЛОР-органів (фарингіти, тонзиліти), яка призводить до неадекватної активації імунної системи та подальшим ураженням серця, суглобів, нервової системи, шкіри, інших органів. Захворювання зазвичай починається у підлітковому або молодому віці з Гострої ревматичної лихоманки, та при відсутності адекватного лікування може призвести до Хронічної ревматичної хвороби з формуванням вад клапанів серця, серцевої недостатності.

    Більшість ревматичних захворювань пов’язані з ураженням суглобів, в першу чергу це:
    Остеоартрит – найбільш розповсюджене захворювання суглобів, пов’язане зі зносом структурних компонентів суглобів, у першу чергу, хряща з віком, або внаслідок фізичних перевантажень, травм, порушень метаболізму, тощо. Інші назви цього захворювання – поліартрит, артрозо-артрит, остеоартроз, деформуючий остеоартроз. Окремо ураження тазостегнових суглобів називають коксартроз, колінних – гонартроз.
    Ревматоїдний артрит – аутоімунне захворювання сполучної тканини, при якому основним є ураження суглобів (найбільш характерним є симетричне ураження дрібних суглобів рук, їх запалення з подальшою деформацією), але також можуть спостерігатися ураження інших органів та систем – крові (анемія), легень, нирок, шкіри, судин, очей. Захворювання може виникнути у любому віці, починаючи з дитинства (ювенільний ревматоїдний артрит) та при відсутності відповідного лікування може призвести до важкої інвалідності.
    Подагра – хронічне захворювання, пов’язане з порушенням обміну, зокрема з гіперурікемією – підвищеним рівнем сечової кислоти у крові. Кристали сечової кислоти можуть відкладатися у суглобах та провокувати гострі напади Подагричного артриту – з набряком, почервонінням, підвищенням температури шкіри біля суглоба, часто неможливістю ходити. Характерним є ураження суглобів першого пальця однієї стопи, але ж страждати можуть інші суглоби ніг та рук; це може бути один або декілька суглобів водночас; хвороба може «мігрувати» в інші суглоби від загострення до загострення. Крім того сечова кислота може відкладатися під шкірою у вигляді тофусів – жовто-білих вузликів від декількох міліметрів до декількох сантиметрів у діаметрі; в нирках, з розвитком сечокам’яної хвороби; інших внутрішніх органах.
    – Анкілозуючий спондилоартрит (Хвороба Бехтерєва) – запальне захворювання суглобів та хребта, з поступовим обмеженням об’єму рухів та утворенням анкілозів – зрощень кісток. У запущеній стадії хребет пацієнта повністю втрачає гнучкість, його порівнюють з бамбуковою палицею. Захворювання має спадкову схильність та найчастіше уражає чоловіків середнього віку. Крім опорно-рухового апарату можуть страждати серце, судини, кишечник, очі та шкіра (псоріаз).
    Псоріатичний артрит – захворювання, яке щільно пов’язане та має багато спільних рис з анкілозуючим спондилоартритом. Розвивається в осіб, які страждають на Псоріаз – хронічне аутоімунне захворювання шкіри з утворенням червоних, сверблячих, сухих плям, що зливаються між собою, утворюючи бляшки. Дуже часто ураження суглобів та хребта хворі на псоріаз сприймають, як окрему проблему, не пов’язану з основним захворюванням,та протягом багатьох років не отримують відповідного лікування.
    Реактивний артрит – це автоімунний артрит одного або декількох суглобів внаслідок неадекватної реакції імунної системи на інфекцію, найчастіше хламідійну урогенітальну, або кишкову. Останнім часом все частіше зустрічаються реактивні артрити, початок яких асоційований з коронавірусною хворобою.

    Системні захворювання сполучної тканини є досить рідкісними, хронічними автоімунними запальними захворюваннями, що уражують майже всі органи та системи людини. Серед найбільш значущих варто назвати:
    Системний червоний вовчак – важке хронічне захворювання, що супроводжується неконтрольованою продукцією великої кількості різних аутоантитіл. Це може призвести до важкого ураження нирок, легень, серця, нервової системи, органів травлення та ін. Складність діагностики вовчака полягає в тому, що для цього захворювання не існує патогномоничних «обов’язкових» симптомів, у кожного пацієнта захворювання перебігає з індивідуальним симптомокомплексом.
    Системна склеродермія – це також хронічне автоімунне захворювання з можливим ураженням різних органів, але ж ведучим синдромом зазвичай є важке ураження шкіри (обличчя, рук, тулуба, ніг) з її ущільненням та склерозом. Також характерним є розвиток фіброзу легень та легеневої гіпертензії, судинні реакції у вигляді Синдрому Рейно, шлунково-стравохідний рефлекс та ін.
    Поліміозит (Дерматополіміозит) – системне захворювання з переважним ураженням м’язів, іноді шкіри. Супроводжується надзвичайною слабкістю та болями в м’язах кінцівок та тулуба. Своєчасна діагностика та лікування дозволяє позбутися всіх симптомів та можливих ускладнень захворювання.

    Велику й різноманітну групу ревматичних захворювань складають Системні васкуліти. Симптоми васкулітів залежать від локалізації та калібру уражених судин, активності запального процесу та наявності уражень внутрішніх органів. Часто присутні порушення кровообігу різної важкості, а також шкірні висипки різного виду та локалізації. Серед системних васкулітів виділяють:
    – васкуліти великих судин, наприклад Артеріїт Такаясу та Гігантоклітинний артеріїт
    – васкуліти середніх судин, наприклад Вузликовий поліартеріїт та Хвороба Кавасакі
    – васкуліти дрібних судин (Мікроскопічний поліангіїт, Хвороба Вегенера, Хвороба Чарджа-Стросса, Хвороба Шенляйн-Геноха, Кріоглобулінемічний васкуліт та інші)
    – васкуліти судин різного калібру (Хвороба Бехчета, Хвороба Когана)
    – вторинні васкуліти при ревматоїдному артриті чи системному червоному вовчаку, при вірусних інфекціях, при новоутвореннях і т.д.

    У даному тексті я назвав лише частину ревматичних захворювань, але ж цього достатньо, щоб зрозуміти, наскільки складною задачею є діагностика ревматичних захворювань. З цією метою ревматолог може призначити лабораторні аналізи крові, сечі, синовіальної рідини, інструментальні методи, такі як рентген, ультразвукове дослідження, комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія. Іноді може знадобитися біопсія шкіри, судин, м’язів, або уражених органів; зазвичай – консультації суміжних спеціалістів.

    Щоб скоротити цей діагностичний шлях, рекомендую прийти вже на першу консультацію ревматолога з результатами наступних аналізів крові:
    – Загальний аналіз крові
    – Ревмопроби (зазвичай пакет аналізів з такою назвою об’єднує С-реактивний білок, ревматоїдний фактор, антистрептолізін О)
    – Антинуклеарні антитіла (скринінговий аналіз, що дозволяє виявити підвищений рівень антитіл)
    – Сечова кислота
    – АЛТ
    – АСТ
    – Глюкоза
    – Креатинін