• Виміряти швидкість проходження імпульсу по нервових волокнах;
• Виявити локалізацію пошкодження периферичних нервів;
• Оцінити здатність м’язів до скорочення у відповідь роздратування електричним імпульсом.

Показання до ЕНМГ:

• травми периферичних нервів та нервових сплетень, забиття та струси спинного та головного мозку;
• неврологічні прояви при остеохондрозі різної локалізації;
• полінейропатії;
• неврити та нейропатії периферичних нервів (метаболічні, токсичні, посттравматичні тощо);
• вібраційна хвороба;
• тунельний синдром;
• розсіяний склероз;
• сирингомієлія;
• бічний аміотрофічний склероз;
• патологія м’язів та периферичної нервової системи при захворюваннях внутрішніх органів;
• міастенія, міозит, патологічна м’язова стомлюваність.

Щоб з’ясувати, де локалізовано ураження нервової системи, використовуються:

• cтимуляційна (поверхнева) електронейроміографія – проводиться шляхом накладання електродів на шкіру;
• голчаста електронейроміографія – виконується шляхом введення в м’яз спеціального електрода, що має вигляд тонкої голки.